Сім’я – це особлива структура суспільства. Зазвичай, ми очікуємо, що люди, з якими ми пов’язані кров’ю або шлюбом, стануть нашими найближчими союзниками, нашим найбільшим джерелом любові та підтримки. Однак дуже часто наші стосунки з родиною сповнені непорозумінь, образ та сварок. Ті, кого ми знаємо найкраще і хто знає нас найглибше, можуть відчуватися ворогами чи чужинцями. Сім’я – це місце, де з'являються наші перші та найсильніші емоційні спогади, і саме там вони продовжують формуватися. І ось чому емоційний інтелект (EQ) є дієвим в тих ситуаціях, де інші методи досягнення взаєморозуміння серед членів сім’ї зазнають невдачі. Активне сприйняття та емпатія — здатність усвідомлювати, приймати та вміти налаштовуватися на себе та інших — вчить нас як реагувати на потреби одне одного. Емоційний інтелект є неймовірно потужним інструментом у сім’ї, оскільки він дає вам змогу мати певне відчуття здорового контролю над стосунками з батьками та дітьми, братами та сестрами, вашими родичами та родичами партнера. Коли ви знаєте, що ви відчуваєте, вами не можуть маніпулювати чужі емоції. Крім того, більшість методів покращення сімейних стосунків завдяки підвищенню емоційного інтелекту зосереджені на тому, щоб правильно прокомунікувати свої почуття з тими, хто вам небайдужий, а не звинувачувати всіх, окрім себе, в сімейних конфліктах.
Без емоційної близькості сімейні контакти стають тягарем, тому що вам буде некомфортно проводити стільки часу з незнайомцем. Якщо ви хочете, щоб члени вашої сім’ї знали і приймали одне одного з любов’ю, ви повинні почати з вашої власної емоційної чесності та відкритості. Коли вам це вдасться, наведені нижче пункти перетворяться із розумних порад на ефективні методи емоційного зближення членів сім’ї.
Подивіться спочатку на себе. Сім’я — це система, що складається з взаємозалежних людей, але це не означає, що ви можете звинувачувати рідних в тому як ви себе сьогодні почуваєте, так само, як ви не можете вважати свого партнера та дітей відповідальними за своє особисте щастя. Ваша найкраща спроба вирішити сімейну проблему – це подбати про власне емоційне здоров'я. Якщо ви дієте, відстоюючи власні емоційні потреби, то ваша родина помітить, що ваша емоційна незалежність приносить користь не лише вам, а й усій родині, і вони можуть почати наслідувати ваш позитивний приклад.
Регулярність та постійність будує довіру. Дослідження показали, що непостійність руйнує довіру. Нерегулярні хвилі любові, емоційна нестабільність змусить ваших близьких, а особливо дітей, почуватися розгубленими та непевними. Ось чому так важливо бути уважними та свідомими щодо емоційної атмосфери у вашій сім’ї.
Те, що ви когось знаєте все життя – не означає, що ви їх ідеально розумієте. «Я знав тебе, коли…» не означає “я знаю тебе зараз”, незалежно від того, як сильно я завжди любив тебе. Ми всі змінюємося, але кожен з нас, здається, бачить зміни лише в собі. Вас би обурило, якби в п’ятдесят п’ять років вас представляли як чийогось молодшого брата, або ставилися до вас як до розбишаки, яким ви були у чотирнадцять років, незважаючи на те, що ви тепер генеральний директор успішної компанії. Тепер, коли ви навчилися бути емпатійними, ви можете м’яко відвести свою сім’ю від застарілих способів взаємодії, моделюючи нові види прояву уваги, які ви б і самі хотіли б отримати. У розмовах з близькими не застрягаєте на застарілих темах як зламана платівка. Цікавтеся, що нового у житті членів вашої сім’ї, і показуйте, що ви справді небайдужі, активно слухаючи відповідь та підтримуючи розмову вербально та невербально.
Цінуйте кожен життєвий етап членів сім’ї. Ми всі дуже хочемо, щоб мама й тато залишилися такими, як вони є, а діти назавжди залишилися вдома, хоч і розуміємо, що це неможливо. Найкращий спосіб прийняти цей факт – факт плинності часу – це прийняти зміни. Прийміть природний страх, який викликає старіння ваших батьків та використовуйте свою емоційну зрілість, щоб навчитися цінувати цей момент та його неповторність. Подумайте, що ви з батьками можете розділити зараз, чого не було, можливо, в минулому? Чи можете ви продовжити отримувати задоволення від спілкування та переконатися, що всі почуваються прийнятими та підтриманими в вашій сім’ї, навіть якщо ролі та обов’язки в сім’ї в різні періоди можуть змінитися? Спочатку батьки піклуються про дітей, потім – навпаки.
Якщо ви не впевнені, що це спрацює, ви не дізнаєтеся, якщо не докласти зусиль і не спробувати. Повне прийняття свого страху перед змінами може полегшити обговорення тем, які ви, можливо, вважали незручними для спільної бесіди раніше. Можливо, ваші батьки просто чекають вашої ініціативи. У гнучкій, здоровій сімейній динаміці зміни є лише однією з багатьох можливостей збагачення сімейних стосунків.
Два елементи загрожують гармонійним стосункам з батьками, дорослими братами і сестрами, зятями, дітьми, які вже виросли: брак часу і велика кількість спогадів, що мають емоційний осад. Ці два фактори лякають нас, оскільки ми починаємо ловити себе на думці, що чужі потреби нас можуть поглинути, ми втратимо час на себе, якщо віддамо його їм. Нам дійсно потрібно навчитися витрачати здорову кількість часу на з’ясування потреб наших батьків, підтримки тісних дружніх стосунків з братами та сестрами та спільного проведення часу. Емоційний інтелект наповнює нас енергією та ресурсом, раціоналізуючи наші потреби в стосунках. Ми починаємо помічати індивідуальні зміни кожного, розуміючи і досліджуючи емоції, які випливають в присутності цихлюдей. Розвиваючи свій емоційний інтелект, ви створите нове середовище при сімейних зустрічах з родичами, де не буде місця з'ясуванню проблем та заминанню наслідків помилок.
Багато батьків з жахом виявляють, що вони не можуть просто сидіти склавши руки та насолоджуватися плодами своєї праці після того, як вони успішно спрямували своїх дітей у доросле життя. Жодні відносини не стоять на місці. Ключ до успішних тривалих стосунків із вашими дорослими дітьми — це ваша здатність справлятися зі змінами та ростом, які відбуваються перед наступним етапом сім’ї: зміною ролей. Залишайтеся відкритими до своїх дітей; на цьому етапі життя вони можуть почати кар’єру, знайти друзів чи партнера. Дайте їм зрозуміти, як ви почуваєтеся і що вам від них потрібно. Звичайно, якщо ви лише нещодавно почали працювати над своїм емоційним інтелектом вам, можливо, доведеться щось змінити, внести деякі корективи у свій стиль спілкування з дітьми. Чи уникають вони вас, тому що ви нав’язуєте їм поради чи свій власний вибір? Чи приносите ви у стосунки більше почуття провини і осуду, ніж вони можуть витримати? Чи ви прислухаєтеся до думки вашої дитини? Чи намагалися ви визначити її унікальні потреби? Деякі дорослі діти тримаються на відстані, тому що є раненими через минулий досвід спілкування з вами; у такому випадку єдиний спосіб покращити стосунки — дотримуватися наступних порад: вислухати їхні болі та визнати, що ви були неправі. Ось кілька способів подолати прірву в стосунках:
Дізнайтеся, чому вам так важко прийняти вибір ваших дітей, коли він відрізняються від вашого власного. Запитайте себе, чому ви так різко ставитеся до цієї проблеми? Чому ви так сильно потребуєте контролю над цією ситуацією? Та чому ви не можете прийняти їхнє право на незалежний вибір?
Вибачення. Ніколи не пізно сказати: «Мені шкода, я хотів би бути кращим батьком», «Я хотів би зробити все інакше» або «Ти заслуговував кращого, ніж я тобі дав». Щирі слова жалю стають особливо сильними в написаному вами листі, якщо ви його даєте своїй дитині без очікувань, що це вирішить вашу проблему. Можливо, цей лист дасть вам лише заспокоєння, що ви зробили все можливо, щоб виправити минулі помилки, але не принесе бажаних результатів. Ви також можете подумати, чи є спосіб загладити свою провину.
Дізнайтеся, чого ви очікуєте один від одного. Якщо ваша відчужена дитина не проти, то кожен із вас може скласти список не більше, ніж з семи пунктів на тему того, чого ви хочете і потребуєте один від одного, і чого, на вашу думку, інший хоче і потребує від вас. Тепер порівняйте списки та подивіться, наскільки кожному з вас вдалося заповнити потреби іншого на даний момент.
Якщо ваша дитина не має бажання це робити або ви не хочете їй це пропонувати, ви можете виконати цю вправу самостійно. Заповніть список самостійно, потім перемістіться на іншу точку та заповніть список так, як ви думаєте, його б заповнила ваша дитина. А тепер порівняйте. Наскільки відрізняються списки? Наскільки вдало/невдало в вас вийшло адаптуватися до змін у потребах вашої дитини?
У гармонійній сім'ї, де добре розвинений емоційний інтелект, брати і сестри вміють між собою розподілити відповідальності старіючих батьків та з нетерпіннями чекають нагоди зібратися разом, оскільки вони вміють добре розподіляти свої сили та знають свої межі. На жаль, такий опис не відповідає багатьом стосункам між братами та сестрами, оскільки надто часто на них впливає сімейна історія. Можливо, ваші батьки не надали відповідної любові та підтримки вашому братові, як вони це робили для вас. Можливо, спогади дитинства викликають занадто багато образи, ревнощів і суперництва. Можливо, вам просто дуже боляче, коли сестра, яка так добре вас знала, не помітила, як ви змінилися за ці роки. Якою б не була проблема, ви можете використати будь-яку з ідей у цій статті, щоб відновити ваші стосунки. Якщо у вас є час, ви також можете спробувати відновити зв’язок, сходивши разом кудись, де вам обом буде комфортно і вас ніхто не буде турбувати. Спробуйте неформальну обстановку та використовуйте словосполучення «Я відчуваю» для комунікації зі співрозмовником. Поясніть, що висловлення ваших думок не є очікування, що ваш брат чи ваша сестра зміниться. Коли ваш брат або сестра відповідає, переконайтеся, що ви слухаєте і залучені в розмову вербально і невербально, а не репліками, заготовленими у вашій голові. Якщо з вашим братом або сестрою важко знайти контакт або ваша зустріч не спрацює, можливо, ви можете відновити стосунки, попросивши допомоги, яку саме ця людина має можливість надати? Подумайте про те, як ви можете зробити так, щоб ваш брат або сестра відчували себе потрібним вам.
Як ваші стосунки з вашою віддаленою родиною — з тими, з ким ви пов’язані через партнера чи далекий кровний звʼязок? Напружені, тому що ви намагаєтесь знайти з ними контакт без емоційного контексту? Або легкі, тому що вони не показують вам свій емоційний багаж, який тягають з собою ваші найрідніші люди? Обидва сценарії типові. Наскільки складними є стосунків, може залежати від того, наскільки вони важливі для вас і як довго ви в них перебуваєте. Наприклад, намагання сподобатися своїй новій свекрусі може залишити неприємний осад. З іншого боку, дуже легко бути відкритим і приязним зі своїм троюрідним братом, якого ви бачите пару разів на рік на спільних сімейних святкуваннях. Наскільки хороші та глибокі ваші стосунки з родиною, багато в чому залежатиме від того, якими ви хочете їх бачити. Ми відчуваємо себе винними, якщо ображаємося на власних батьків, але ніде не написано, що ми повинні любити своїх свекрух, тому багато людей не відчувають себе зобов’язаними докладати величезних зусиль в розвитку цих стосунків. Виявляйте таке ж співчуття та емпатію до вашої віддаленої родини, як і тих людей, з якими в вас близькі стосунки, а це означає прийняття широкого діапазону відмінностей, які обов’язково існують, щоб ви могли знайти спільні точки.
Якщо ви готові слухати зі співчуттям, незалежно від того, хто говорить, визнавати помилки та спостерігати за невербальними сигналами, які ви надсилаєте співрозмовнику, у вас є досить хороші шанси стати всіма улюбленою племінницею, улюбленим дядьком або взірцевим зятем.
Якщо ви ще не досягли цієї цілі, ось кілька порад, як зробити стосунки з віддаленою родиною кращими:
Оригінал: Adapted from Raising Your Emotional Intelligence: A Hands-on Program for Harnessing the Power of Your Instincts and Emotions by Jeanne Segal, Ph.D. https://www.helpguide.org/articles/mental-health/improving-family-relationships-with-emotional-intelligence.htm
Переклад: Софія Фуртак, ГО “Турбота в дії”
Photo credit: https://selectinsuregroup.com/