15. März 2023

Стійкість у час війни: поради батькам і вчителям початкових класів

Dieser Inhalt ist in Deutscher Sprache nicht verfügbar

Вступ

Воєнний час може викликати в дітей багато негативних емоцій, зважаючи на те як близько до них відбуваються терористичні дії. Ці події створюють багато нестабільності та непевності. У цей час діти з особливим завзяттям шукають почуття безпеки в батьках та вчителях.

То як навчити дітей виходити за рамки страхів, які приносить війна? На щастя, так само як дитина вчиться читати чи писати, вона може навчитися стійкості — здатності адаптовуватися посеред  негараздів, травм, трагедій, загроз чи значних джерел стресу.

Що ж може вам допомогти навчити свою дитину чи учня цієї стійкості? Дослухаючись наступних порад, майте на увазі, що кожна дитина унікальна як і її подорож до розвитку такої, нової для неї, навички як стійкість. Прислухайтеся до дитини та того, що ви знаєте про неї та про її особливості в тому, як ви розвиватимете в ній цю нову навичку.

10 порад батькам і вчителям початкових класів

  1. Розмовляйте з дитиною. Коли в неї виникають запитання, відповідайте чесно, але якнайпростіше. Питайте її, що на її думку відбувається і прислухайтеся до відповіді. Не нехтуйте її почуттями – вона може сказати, що почувається наляканою і вам варто бути готовими запевнити її, що це нормально, і що життя має продовжуватися. Говоріть чітко, не залишаючи місця сумнівам. Хорошою фразою для прикладу є “я завжди попіклуюся про тебе”.
  2. Впевніться, що ваш дім – це емоційно безпечне середовище для вашої дитини. Проводьте багато часу з нею, особливо, в час війни. Грайтеся разом в ігри, читайте разом або ж просто проводьте час в обіймах.
  3. Обмежте кількість новин, які бачить ваша дитина. Вимикайте телебачення чи радіо, коли тема заходить за війну. Не варто приховувати, що відбувається, проте, ви також не хочете піддавати її постійному впливу історій про війну. Відставте журнали чи книги, на обкладинках яких є жахаючі воєнні фото. Моніторте її час в інтернеті, переконайтеся, що вона не дивиться матеріали з жахливими воєнними картинками чи відео.
  4. Розумійте, що стрес від війни виливається в підвищений щоденний стрес. Можливо, раніше ваша дитина нормально реагувала на погану оцінку в школі або якісь конфлікти з однокласниками, проте, поставтеся з розумінням, коли в теперішній час ваша дитина реагує злістю чи негативною поведінкою на ситуації, які раніше не викликали б такої реакції.  Нагадуйте їй, що ви очікуєте від неї докладання найкращих зусиль, на які вона здатна зараз.
  5. У час війни майте певну рутину і дотримуйтеся її. Рутина та стабільність заспокоюють дітей. Якщо в вас завжди був виділений час на домашнє завдання, переконайтеся, що ви дотримуєтеся цього графіку. Коли зовнішній світ повен нестабільності, ваша дитина потребує стабільності вдома.
  6. Турбуйтеся про себе. Нехтування собою призведе до того, що в вас буде менше терплячості та креативності якраз в той час, коли ваша дитина потребує їх найбільше. Вона потребує почуватися безпечно з вами. Турбуйтеся про себе, щоб мати ресурс турбуватися про свою дитину.
  7. Нагадуйте дитині, що все буде гаразд. Впевніть її, що ви потурбуєтеся про її безпеку. Будьте готовими: майте план на випадок  непередбачуваних обставин та поділіться з дитиною тим, що вважаєте, вона зможе зрозуміти. Дізнайтеся, як функціонуватиме школа на випадок непередбачуваних обставин: наприклад, у випадку обстрілу вчителі разом з дітьми закриваються в укритті і ваша дитина повинна знати, що з нею все буде гаразд, навіть якщо вона не з батьками, бо школа потурбується про її безпеку. Нагадуйте дитині, що в кожного свої обовʼязки: в військових — це захищати країну, а в вашої дитини — навчатися в школі.
  8. Приглядайтеся до вашої дитини, щоб вчасно помітити ознаки тривоги чи страхів, які вона не може пояснити словами. Можливо, вона стала більше потребувати обіймів і поцілунків або вона почала отримувати нижчі, ніж зазвичай, оцінки. Дитина може відчувати великий тиск від того, що відбувається навколо. Заохочуйте її малювати чи розповідати або писати історії про те, як вона почувається, якщо вона не може пояснити це звичайним способом.
  9. Залучайте вашу дитини до домашніх обовʼязків. Те, що ваша дитина юна не означає, що вона не може виконувати відповідні до віку обовʼязки, як наприклад, протерти стіл чи поскладати іграшки. Нагадуйте їй, що її допомога сприяє благополуччю сімʼї. Коли ваша дитина має певну роль чи певний обовʼязок, це допоможе їй почуватися більш впевнено та буде давати певне почуття контролю, яке є потрібним в нестабільних ситуаціях.
  10. Показуйте речі з позитивної сторони. Нагадуйте дитині, що війна закінчиться. Пригадайте ситуації, коли ваша дитина зіткнулася з труднощами, наприклад, страх темряви чи страх піти в школу в перший навчальний день, але перемогла цей страх. Коли ви говорите дитині про щось негативне, як наприклад, війна, то переконайтеся, що ви також говорите про майбутні позитиви: закінчення війни, перемога тощо.

Стійкість - це подорож

Ви можете навчити вашу дитину стійкості, проте, памʼятайте, що стійкість не убезпечить вашу дитину від викликів чи негараздів. У житті стаються болючі ситуації і труднощі, з якими зустрінеться ваша дитина. Проте, стійкість - це один з інструментів, який допоможе їй подолати ці труднощі.

Стійкість - це шлях, і кожна дитина своєчасно проходить цей шлях, так само як вона проходить шлях вивчення письма чи читання. Памʼятайте, що навички стійкості будуть корисними для вашої дитини і після війни. Це хороша риса в житті.

Якщо вам і самим складно, і ви не знаєте як навчити власну дитину стійкості до теперішніх викликів, то розгляньте варіант звернутися до когось, хто б міг допомогти: наприклад, психолога чи психотерапевта. Попросити експертів про допомогу може стати на користь і вам, і вашій дитині.

Джерело: Американська Асоціація Психологів (APA), Resilience in a time of war: Tips for parents and teachers of elementary school children.
Оригінал: https://www.apa.org/topics/resilience/kids-war