Ангел-Охоронець

Закінчивши школу-інтернат, Мар’яна вирішує здобути спеціальність соціального працівника. У цей період у її житті з’являється друг і наставник Христина.

Христині Католі всього 24, а вона вже три роки є наставником. Наставництво прийшло в її життя неочікувано. Її подруга, яка є волонтером «Care in Action – Турботи в дії», попросила Христину взяти на себе почесну місію – виступити клоуном на святі для дітей. Вона охоче погодилась, а після програми діти буквально оточили її.

«Всі діти хотіли, щоб я стала їхнім другом, - каже Христина, - і я усвідомила, наскільки цим дітям потрібна соціалізація і як сильно їм бракує уваги та спілкування. У них так багато питань, які вони бережуть для того, кому зможуть довіритися. Їхні обличчя, які сяяли радістю, переповнили мене незабутнім теплом».

Відтоді Христина регулярно відвідувала дитячі будинки разом з іншими волонтерами, а згодом долучилась до профорієнтаційної програми «КРОК». Як каже Христина: «Завжди можна знайти час, аби викликати усмішку на дитячому обличчі».

Христя записалась на тренінгову програму з підготовки наставників для дітей-сиріт у рамках проекту «Ангел-Охоронець». Вона знала, що це довгострокова відповідальність, яка потребує нових навичок. Після завершення триденного тренінгового курсу від «Care in Action-Турботи в дії» вона відчула готовність стати наставником для дівчинки-підлітка Мар’яни.

Впродовж останніх років вони підтримують дружні стосунки. Саме в цей період перед Мар’яною постав вибір майбутньої професії. Вона вагалась між професіями вчителя молодших класів і соціального працівника, але врешті-решт обрала останню.

«Коли Мар’янка сказала, що хоче допомагати дітям, життєва історія яких подібна до її власної, ставати самостійними та успішними, я цілком її підтримала», - ділиться Христина.

«Я не нав’язувала своїх ідей і сказала Мар’яні, що мені подобається її вибір, тому що найближчим часом на цю професію буде великий попит». Зараз Мар’яна здобуває професію соціального працівника, і вона вже підтримує дітей-сиріт, долучаючись до волонтерських програм разом із Христиною. Христина вважає Мар’яну справжнім подарунком долі: за останні три роки вони стали близькими друзями.

«Мар’яна – дружелюбний оптиміст, і вона неодноразово мене підтримувала! Коли я хворіла, Мар’яна завжди дзвонила, щоб підбадьорити чи розсмішити мене», - каже Христина.

«Я навчатиму Мар’яну гри на фортепіано. На щастя, у гуртожитку, де вона зараз проживає, цей інструмент є. Якщо її одногрупниці забажають приєднатися, я і їх вчитиму. Наставник повинен вміти працювати з різними дітьми».

Христя описує свій досвід наставника, як рух назустріч один одному, під час якого обоє навчаються.

«Не лише наставник допомагає дитині ставати кращою, але й дитина наставнику, сповнюючи його чи її життя значенням, а серце теплом».