Місяць без сонячного світла до переїзду до Львова

Один з “наших” хостелів став домівкою для ще 40 осіб, які втекли від російської агресії: тут люди знайшли безпечне місце у Львові, де мають можливість отримати консультаційну підтримку від Care in Action - Турботи в дії для планування подальших кроків. Висловлюємо величезну подяку Razom for Ukraine за фінансування 40 ліжкомісць у цьому хостелі з початку травня і майже до кінця літа - разом це 4360 ліжкомісць!

Перебуваючи на постійному контакті із сім’ями, які там проживають, ми можемо надавати більш комплексну підтримку - залучаємо дорослих і дітей до наших проектів “Разом” і “КРОК”, надаємо інформаційну й консультативну підтримку. Також жителі обох хостелів, де ми поселили людей, щодня можуть приходити у наш  “Креативний хаб” - простір для творчості й навчання, про який розповімо більше у наступних публікаціях. Крім того, організація World Central Kitchen забезпечує тутешніх жителів харчуванням двічі на день, що значно підтримує сім’ї.

А ось ще дві історії людей, які погодились з нами поспілкуватися...

Життя без сонячного світла…

"Мене звати Леся, я приїхала з 10-річною дочкою Оксаною з м. Горлівка. Наша сім’я пізнала жах війни ще в 2014 році. Ми переїхали до інакшого селища де було безпечніше. Після повномасштабного вторгнення і там стало дуже небезпечно. Понад місяць ми жили у підвалі. Виходити було дуже страшно. Ввесь цей час ми не бачили сонця.

Коли випала нагода втекти, ми не зволікали і зголосились поїхати. Чесно кажу, що не знала, куди ми прямуємо. Нам сказали, що до Львова, чому я дуже зраділа, бо знала, що там набагато безпечніше, ніж у нас. Дорога була дуже важкою, проїхали багато блокпостів. Невідомі люди перевіряли нам документи. Добиралися до Львова майже 4 дні. А там нас вже зустріли люди на вокзалі, де ми познайомились із Сергієм з “Турбота в дії”. Він нас поселив у хостелі. Умови непогані, і також тут харчують.

Втікаючи з дому, ми майже нічого із собою не взяли. В чому були одягнуті, в тому і приїхали. Помаленьку ми освоїлись у Львові. Не знаємо, як складеться наше життя надалі. Ми хочемо жити в Україні  та повернутися додому. Щиро дякую Львову за прийом та всім людям, які так щиро і добросовісно допомагають мені та моїй дочці. Я завжди говорю своїй дочці, що Бог є на світі та що Він так само переживає за Україну, як і ми всі Українці".

Люди не повинні залишатися наодинці з війною

"Мене звати Лідія. Я мати двох прекрасних донечок (4 р. і 7 р.). Ми приїхали з м. Слов’янськ. Ми мали багато мрій та планів. У нашому місті все почалось ще у 2014 році. Люди з автоматами напали на наше місто. Тоді я була неповнолітньою, не вірила, що все дуже серйозно. Моя мати подзвонила мені, і сказала нам, що маємо годину на збори. Ми виїхали зі Слов’янська, але не так далеко як тепер.

Там було спокійно до 24 лютого 2022 року, коли ми зранку дізнались, що з нашого міста виїжджають люди, що 2014 рік повернувся. Ми не виїхали відразу. Я думала, що небезпека скоро мине. Я молилась, щоб з нами все було добре. На щастя, випала можливість виїхати - мабуть нас оберігав ангел-охоронець. Ми втекли, але там залишилися родичі, з якими не маємо зв’язку понад три тижні. Не знаємо живі вони, чи мертві...

Мені боляче чути питання моєї старшої доньки та важко знайти відповідь: “Мамо, а пам’ятаєш наш великий будинок у Слов’янську? Повз нього проїжджали російські танки і стріляли. Бабах! І потім будинки горіли, і всі люди бігли...Тато нас захищає, правда? Він скаже росіянам “Но-но-но!”, і вони втечуть. А я буду нас захищати, щоб у нас ніхто не стріляв...” Що мені відповісти доньці?

Ми такі щасливі, що потрапили саме до Львова, бо не хотіли їхати далі закордон. Я би просто не витримала. Щиро здивована, що люди так об’єдналися, щоб допомогти своєму народові. Львове, ми цього ніколи не забудемо. А особливо пам’ятатимемо ГО “Турбота в дії” - ці люди та їхня праця є безцінною  для нас. Я рада, що познайомилися саме з ними. Вони дали нам нове дихання і надію, що все буде ДОБРЕ. Я щаслива, бо мої діти бавляться в креативно-навчальному центрі організації, а я, завдяки їм, отримала роботу дитячого вихователя".

Дякуємо за те, що ви з нами!

Ми безмежно цінуємо підтримку наших спонсорів, завдяки яким ми можемо втілювати нові ідеї для підтримки сімей з дітьми, які стали жертвою російської агресії в Україні. І робити те, що він нас залежить тут у Львові, щоб створити для внутрішньо переміщених осіб безпечне середовище, в якому вони зможуть оговтатися від пережитого і почати будувати подальші плани. Ви можете підтримати наші проекти тут.

*У цілях безпеки імена людей були змінені, а фото не відповідають описаним історіям. Однак, всі фото зроблені у хостелі, про який ця стаття. Його назва та адреса також не згадуються у цілях безпеки.