July 08, 2020

Особливості спілкування з дитиною. Поняття і складові спілкування

This content is not available in your language

Кожній людині в тій або іншій мірі властива потреба в спілкуванні, налагодженні соціальних контактів. З одного боку, це потреба в нових враженнях, почуттях, знаннях, а з іншої – бажання поділитися з партнером своїми переживаннями і думками. Спілкування – це двосторонній або багатосторонній процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який викликаний їхньою потребою в спільній діяльності.

Якість соціального життя людини багато в чому залежить від характеру спілкування з іншими людьми. Задоволення від спілкування впливає на психологічне благополуччя учасників комунікативного процесу, тоді як постійне невдоволення соціальними контактами і міжособистісними стосунками призводить до поганого настрою, депресії, зниження активності, а в результаті – до погіршення здоров’я і невиконання визначених цілей. Тобто, ефективне, якісне спілкування дорівнює продуктивним соціальним і міжособистісним стосункам, а неякісне спілкування створює труднощі в процесі входження в соціум.

Діти, які виховуються в держустановах, часто страждають від дефіциту спілкування, особливо з дорослими. Внаслідок цього їх особисті навички спілкування формуються повільно і не завжди правильно. Наставник може зіграти дуже важливу роль в житті дитини – вихованця, у тому числі і шляхом формування правильних,  якісних навичок спілкування, що у свою чергу сприяє успішній соціалізації і вибудовування свого життя.

ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ, БУДУЮЧИ СПІЛКУВАННЯ З ВИХОВАНЦЕМ?

 Правила ефективного спілкування:

  • Говорити мовою дитини: мова повідомлення має бути зрозумілою.
  • Повага до дитини
  • Зацікавлення проблемами дитини.
  • Демонстрація єдності (інтересів, цілей, завдань, точок зору).
  • Активне слухання: співрозмовник у процесі розмови проявляє свій інтерес.
  • Використовувати «Я - висловлювання». Коли ми змінюємо «ти» на «я» і йог оформи «мені», то говоримо від свого імені, нікого не звинувачуючи. З повагою, без докору, висловлюючи те,що відчуваємо ми. У цьому випадку співрозмовник не піддається критиці. Наприклад: «…мені неприємно, коли ти це робиш», «я не хочу обговорювати це зараз», «мені потрібно відпочити», «мені важко тебе слухати, коли ти кричиш», «зараз мені погано».
  • Дотримуватися правил етикету спілкування: прийнятому стилю поведінки, обов’язкових форм ввічливості і т.д.
  • Використовувати конструктивну критику, коли предметом критики є не особа співрозмовникаЮ а його позиція, дії, точка зору і т.д.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ДІТЬМИ.

  • Постарайтеся, щоб спілкування було позитивним, чітким.
  • Врахуйте, що кожна людина має право на свою точку зору.
  • Будьте чесними і відкритими у вираженні своїх почуттів і приймайте почуття інших.
  • Використовуйте уточнюючі питання.
  • Навчіться активно слухати дитину. Надайте їй достатньо часу на висловлювання.
  • Використовуйте техніку «Я - висловлювання».
  • Не переходьте межі особистого простору, якщо дитина не готова до цього.

АКТИВНЕ СЛУХАННЯ

Активно слухати означає приділяти всю увагу співрозмовнику в процесі спілкування. Це не лише «слухання», а ще і «бачення» жестів, міміки, зміни інтонації голосу, виразу обличчя.

Складові активного слухання (визначені американським психологом І.Атвареном):

  • Стійка, сконцентрована увага, мінімальне відволікання, візуальний контакт, позитивне вираження пози і жестів. Наприклад, коли ми хочемо почути щось цікаве, то говоримо: «Я тебе уважно слухаю», при цьому «все тіло» направляємо на співрозмовника, - це виражає не лише нашу готовність слухати, а й фізичну увагу, яка допомагає процесу слухання і сприйняття.
  • Нерефлексивне слухання визначається як уміння мовчати, не втручаючись у розповідь співрозмовника зі своїми зауваженнями. Нерефлексивне слухання корисне в ситуаціях, коли співрозмовник прагне виразити своє відношення до чогось або хоче висловити свою точку зору; співрозмовник хоче обговорити найболючіші питання; відчуває труднощі у вирішенні своїх проблем; при розмові з людиною вищого соціального статусу.
  • У ситуаціях, коли у людини відсутнє бажання поговорити, або вона хоче підтримки чи схвалення, нерефлексивне слухання неефективне.
  • Рефлексивне слухання – це уміння слухати, яке передбачає уточнені запитання, перефразування, вираження почуттів, резюмування.

Щоб зрозуміти особливості рефлексивного слухання, спробуйте відповісти на такі питання:

  • чи часто ви думаєте таким чином? («Я знаю, чому ви це сказали»);
  • чи здатні ви демонструвати схвальні реакції? («Я шаную ваше рішення»!, «Я підтримую ваші дії»!);
  • чи проявляєте ви аналітичні реакції, запитуючи «коли?», «чому»;
  • чи проявляєте ви реакції взаєморозуміння? («Я вам співчуваю», «Я вас розумію»).

ЯК СЛУХАТИ ДИТИНУ ЕФЕКТИВНО?

  • показуйте співрозмовнику свою зацікавленість;
  • дайте співрозмовнику час повністю висловити свою точку зору;
  • намагайтеся зрозуміти підтекст сказаного;
  • повторіть основні думки співрозмовника для того, щоб показати, що ви правильно   його зрозуміли;
  • не робіть поспішних висновків.

ЯК НАСТАВНИКУ ПОКРАЩИТИ НАВИЧКИ АКТИВНОГО СЛУХАННЯ?

Зоровий контакт. Відсутність зорового контакту співрозмовник може сприйняти як прояв незацікавленості і неприйняття. Зоровий контакт допомагає зосередити увагу і підбадьорює співрозмовника.

Кивайте і використовуйте відповідну міміку. Уважний слухач подає невербальні знаки своєї зацікавленості в тому, про що йдеться. Разом із зоровим контактом невербальні знаки говорять про активну участь у розмові.

Уникайте відволікаючих рухів і жестів. Не дивіться на інших людей, не грайте ручками або олівцями. Така поведінка примушує співрозмовника думати, що слухач не зацікавлений в бесіді.

Ставте питання. Питання дають можливості оповідачеві зрозуміти, що слухач залучений в бесіду.

Перефразовуйте. Перефразовувати сказане – означає повторити почуте іншими словами. Така ехніка дозволяє співрозмовнику правильно зрозуміти отриману інформацію.

Не перебивайте співрозмовника. Дозвольте людині закінчити думку, тільки після цього ви можете коментувати сказане вашим опонентом.

Не говоріть надто багато. Говорити завжди легше, ніж уважно слухати. Враховуйте рівень здатності сприйняття інформації вашого співрозмовника.

Позитивний зворотній зв*язок. Некоректна критика, зауваження, тобто негативний зворотній зв’язок, заважає вихованцеві бути відкритим у розмові і, як правило, викликає протистояння.

Уважно стежте за настроєм дитини і спробуйте зрозуміти, що саме його тривожить.

Не перебивайте дитину, коли вона розповідає про щось важливе.

Демонструйте свою зацікавленість темою розмови.

Приділяйте увагу емоціям і враженням, які переживає дитина; оцінюйте не дитину, а ситуацію, що склалася.

Після сказаного дитиною підведіть підсумок: «Якщо я тебе правильно зрозумів, то…».

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЗВОРОТНЬОГО ЗВ’ЯЗКУ.

  • Зосередьте увагу на конкретній поведінці: уникайте незрозумілих загальних фраз, таки як «молодець» або «це було погане рішення», замість того, щоб говорити про те, чому ви так говорите і що відчуваєте. Наприклад, «ти класно грав сьогодні», «мені сподобалось, як ти стояв у захисті».
  • Зворотній зв’язок має бути цілеспрямованим: фрази повинні відповідати тому, про що говорить співрозмовник.
  • Зворотній зв’язок має бути своєчасним: негайна реакція набагато ефективніша, ніж коментарі, зроблені пізніше.
  • Забезпечити розуміння: як важливе розуміння співрозмовника слухачем, настільки ж важливо і для слухача бути зрозумілим для співрозмовника. Прохання Наставника, адресоване дитині повторити те, що вона почула, допомагає встановити взаєморозуміння.

Також читайте статтю на нашому сайті «Поради для створення довірливих стосунків з дитиною».

Здорові стосунки Наставника і дитини мають на увазі повагу, співпереживання, щирість і гнучкість.