На даний час стилів батьківства є достатньо. Але після 20 років роботи з тисячами сімей, я точно зрозуміла, що позитивне батьківство є найефективнішим стилем і моїм особистим фаворитом. На відміну від авторитарного батьківства, при якому батьки ставлять на дитину високі очікування, але не проявляють чуйності, чи батьківства, де батьки не дуже включені/задіяні в життя дитини, позитивне батьківство – це підхід, базований на емпатії до дитини з використанням технік заохочення та вирішення проблем, а не крику, ігнорування, гноблення чи винагородження. Більше того, дослідження виявили, що якщо батьки постійно використовують крики чи лайку, вони самі в кінцевому результаті почуваються розчарованими, злими на себе та відчувають провину. Діти, у свою чергу, також відчуватимуть розчарування та злість і продовжуватиму погано поводитися. Зрештою, мало що зміниться, і паттерн їх негативної поведінки, швидше за все, повториться.
Батьки, що використовують підхід позитивного батьківства, не використовують суворе покарання для того, щоб виправити проблематичну поведінку дітей. Натомість, вони активно забезпечують емоційні потреби своїх дітей позитивними взаємодіями, які можуть запобігти розвитку поганої поведінки.
За словами Кейлі Арзамарскі, прихильниці позитивного батьківства та психологині, яка спеціалізується на дитячій терапії, позитивне батьківство по суті заохочує батьків «ловити дітей на хорошій поведінці” і давати більше позитивних відгуків, замість того, щоб завжди зосереджуватися на їх поганій поведінці. Деякі батьки стурбовані тим, що позитивне виховання є надто м’яким; вони стверджують, що діти не навчаться інтерпретувати та реагувати на негативні емоції, що може мати негативні наслідки у їхньому подальшому житті. Проте психологи дослідили, що позитивне батьківство може сприяти впевненості дітей і надати інструменти, які допоможуть їм приймати правильні рішення. Це також виховує в них самооцінку, креативність, віру в майбутнє та здатність ладити з іншими.
Ми, батьки, будемо робити помилки і втрачати контроль над своїми емоціями. Але це створює ідеальну можливість вибачитися перед своїми дітьми і на прикладі показати, як виправитися, коли ми помиляємося.
Проводити регулярний якісний час зі своїми дітьми та демонструвати хорошу поведінку – це, безперечно, найкраще, що ви можете зробити, щоб допомогти їм розвинути впевненість у собі та здорові стосунки. Діти мають потребу в позитивній увазі та емоційному зв’язку. Коли вони цього не отримують, вони шукають їх в негативний спосіб, і батьки стикаються з боротьбою за авторитет, скигленням і емоційними качелями. Щоб побачити позитивний прогрес, потрібно проводити 10-15 хвилин індивідуального часу з дитиною на день. Навчіться насолоджуватися моментами, проведеними з дитиною, і це також допоможе вам створити глибші та значущі стосунки.
Встановлення чітких очікувань є ключовим аспектом позитивного батьківства. Я рекомендую використовувати метод «коли-тоді», щоб заохотити дитину до кращої поведінки під час найскладніших періодів дня. Поясніть своїй дитині, що коли нудна частина мучительного завдання буде виконана, тоді будуть приємніші активності. Наприклад, вони можуть погратися у своєму телефоні або погратися на вулиці лише після завершення ранкових процедур — чищення зубів, одягання, сніданку — якщо залишиться достатньо часу до виїзду в школу. Дотримуйтесь цієї техніки, і ваші діти швидко навчаться самостійно виконувати розпорядок дня. Вам не потрібно буде ходити по п’ятах за ними.
Дослідження показали, що діти, яких часто винагороджують, швидше за все, втратять інтерес до занять, за які їх винагороджують, чи то заняття музикою чи ігри з братом або сестрою. Вони стають більш зацікавленими у винагородах, а це означає, що вам доведеться придумувати кращі винагороди, щоб діти виконували те, що ви просите. Використання заохочення – це кращий спосіб проявити найкраще у своїх дітей. Але уникайте фраз, які вказують на їхній характер або особистість, наприклад «Ти найкращий гравець у команді!» або «Ти такий розумний!» Замість цього заохочуйте конкретний вчинок. Наприклад, якщо ваша дитина виявляє турботу про когось, хто виглядає сумним, скажіть, що вона зробила правильно: «Дуже мило з твого боку запитати, чи в твого друга, чи все в нього гаразд». Підкресліть, як інша особа могла оцінити їхній добрий жест.
Коли дитина починає погано поводитись, застосування природних наслідків їхньої поведінки може перетворити неправильний вибір на можливості для навчання. Проте, переконайтеся, що:
Наприклад, якщо ваша дитина відмовляється взувати гумові черевики в дощ, поясніть їй природний наслідок її дій: її шкарпетки намокнуть, а ногам буде неприємно. Це дозволить вашій дитині вирішити, носити їй черевики чи ні, і самостійно вчитися, яке рішення є правильним.
Ви не завжди можете контролювати поведінку своєї дитини, але ви можете контролювати свої реакції. Таке мислення може допомогти дітям взяти на себе обов’язки, за які ви б на них насідали, наприклад, почистити і помити контейнер для шкільного обіду. Ви можете сказати: «Я з радістю спакую тобі обід, якщо твій контейнер для обіду буде пустим і чистим”. Потім допоможіть їм знайти найкращий для них способів пам’ятати про цю свою відповідальність — можливо, за допомогою візуальних підказок, як клейкі записочки, які можна приклеїти до поверхонь на кухні, або виділити місце на кухні, призначене для їхнього контейнера для обіду.
Позитивне батьківство — це виховання стосунків, побудованих на повазі та чітких очікуваннях. Коли діти відчувають міцний зв’язок зі своїми батьками, вони, швидше за все, поводитимуться належним чином і виростуть стійкими, впевненими, турботливими та відповідальними дорослими.
